Якщо історичний документ показує, що саме було зафіксовано в той час щодо родинних зв’язків певної особи, то ДНК може надати докази біологічної спорідненості. І ці два поняття не завжди збігаються!
Один невірний запис в акті цивільного стану чи церковному реєстрі, зміна імені або прізвища, усиновлення, дитина, народжена поза шлюбом, або просто раніше невідомий родинний зв’язок можуть залишатися прихованими в документах десятиліттями, а іноді й століттями Однак відповідні збіги ДНК можуть виявити родинні зв’язки, які неможливо було б встановити лише за традиційними джерелами. Водночас важливо пам’ятати: сам по собі збіг ДНК ще не дає змоги відтворити повний родовід. Залежно від кількості спільної ДНК один і той самий результат може відповідати кільком різним варіантам спорідненості. Саме тому один із найцікавіших аспектів сучасної генеалогії полягає в тому, щоб поєднувати два типи доказів: Ми аналізуємо генетичні збіги разом із документами, родоводами та іншими збігами ДНК.
Особливо важливого значення це може набувати під час пошуку спадкоємців. Коли необхідно дослідити невідому або непідтверджену лінію походження, ДНК може задати новий напрям дослідження або допомогти оцінити ймовірність біологічної спорідненості. Однак і тут важливо провести чітке розмежування: Генетична спорідненість і юридично встановлене споріднення — не обов’язково одне й те саме. Навіть якщо результати ДНК-тесту переконливо підтверджують біологічну спорідненість, це автоматично не означає, що відповідна особа є спадкоємцем у юридичному розумінні. У спадкових справах саме законодавство відповідної юрисдикції визначає, які докази можуть бути прийняті та які обставини мають бути встановлені в межах провадження.
Таким чином, ДНК-дослідження та його результати не замінюють актів цивільного стану й архівних досліджень, а доповнюють їх новим видом доказів. Можливо, саме це найбільше змінює нашу професію. Сьогодні ми можемо запитувати не лише: «Що говорять документи?» а й: «Чи узгоджуються з ними генетичні дані?»
І коли ці два джерела розповідають різні історії, саме тоді часто й починається найцікавіша частина дослідження.